На фото - бодренька, а душа - у п'ятах від страху!

На фото – бадьоренька, а душа – у п’ятах від страху!

 

По радіо п’ятьма мовами, в тому числі і російською, передали, що зараз прозвучить сигнал тривоги, за яким ОБОВ’ЯЗКОВО потрібно:

  • одягнути теплі речі;
  • взяти свої щоденні ліки;
  • не забути гроші;
  • обов’язково – документи;
  • зняти зі шафи свої рятівні жилети;
  • вийти в коридор;
  • і, слухаючи команди персоналу, організованими рядами пройти на палубу до нашого місця посадки на рятівні човни…

Розпочинаючи 8-денну подорож Атлантикою, я страшно БОЯЛАСЯ такої далекої мандрівки океаном і панікувала, хоча старалася тримати себе в руках.

Навіть думала написати пост у фб: хто в коментарях буде згадувати фільм з Леонардо ді Капріо (тобто “Титанік”), видалю з друзів.

Тепер розумію, як би це було смішно, безглуздо та несерйозно з мого боку.

Що ж почалося, як ми тільки опинилися на кораблі?

  • Наша компанія поминала “Титанік” через кожні два слова.
  • Майже всі наші сокруїзники фотографувалися у знаменитих позах на носі корабля.

 

титаник поза 1

 

  • Дехто пропонував похухати в якесь вікно і залишити там відбиток долоні.

 

titanic-hand_54e14fcfddebc

 

  • Всі розмови за вечерею були тільки про це.
  • Навіть під час шоу талантів пасажирів і членів екіпажу найцікавіший сатиричний номер був про “Титанік”.

Як завжди, переді мною були два шляхи:

  • до всіх звертати свої “страшні очі істерики” і розказувати, як мені моторошно на кораблі;
  • “зібрати себе докупи”, брати участь у спільних розмовах, застіллях та отримувати задоволення від подорожі й компанії.

Який шлях я вибрала?

Правильно! Шлях позитиву!

 

А коли всі побачили, що я знову стала нормальною людиною, то активно жартували про те, що мене за паніку посадять, як Леонардо ді Капріо, в трюм, прикують кайданками до труби і, коли корабель піде на дно, про мене забудуть.

І піду я на корм до риб.

 

 

Тут я вже сміялася разом зі всіма!

До того ж, історія з “Титаніком” сталася у квітні, в холодних морях, я ми біля екватора, де тепло, сонячно і зустрічається багато симпатичних акул!

 

Акула-молот супроводжувала кілька кілометрів наш корабель.

Акула-молот супроводжувала кілька кілометрів наш корабель.

 

Коли корабель ще не зрушив із місця, (як я уже згадувала) по радіо п’ятьма мовами, в тому числі і російською, передали, що зараз прозвучить сигнал тривоги як заклик до навчальних тренувань, згідно з яким ОБОВ’ЯЗКОВО потрібно робити все згідно інструкцій!

Учбові навчання - всі притихлі і панікують!

Навчальні тренування – всі притихли і панікують!

 

Як реагували люди: всі були дуже напружені, уважно слухали, все виконували за рекомендаціями.

Деякі продовжували сміятися і згадувати знаменитий фільм, за що були ледь не побиті сусідами.

 

А деякі одразу почали панікувати!

 

Біля мене сиділа літня подружня пара росіян. Коли нам демонстрували будову рятівного жилета:

  • це лампочка, яка запалюється відразу після контакту з водою,
  • це свисток, для привернення уваги…

чоловік не міг знайти в себе на жилеті свистка, і запитав мене на крайній стадії занепокоєння: “Я не можу знайти свого свистка!!! Де він???”

Німець попереду не знав, як цей жилет пристебнути. І працівниця лайнера з професійною посмішкою підійшла, заспокоїла його і все пристебнула.

Потім із ним ще була цікава оказія – вранці на третій день, коли ми проходили острови Кабо Верде, він схвильовано підійшов і промовив: “Ми збилися з курсу, ніяких островів дорогою у нас не повинно бути!”

Яка неймовірна історія трапилася на цих островах з іншим нашим пасажиром і як це допоможе вашим продажам – читайте тут.

Ми дістали мобільні з джипіесами, все йому показали: курс, маршрут, де ми знаходимося, як ідемо.

 

Тільки тоді він заспокоївся.

Щодо тих, хто залишив дітей аніматорам на дитячих майданчиках, було рекомендовано:

  • не бігти за ними,
  • а організовано пройти до своїх кают,
  • одягти жилети і прибути до пункту збору та посадки в рятівні човни.

Діти вже будуть там – їх приведуть аніматори.

Біля таих пасажирів нашого корабля не можливо було пройти, щоб не посміхнутися!

Хіба можна пройти повз таких пасажирів нашого корабля і не посміхнутися!

 

Номер рятівного човна написаний на жилеті. Наш – 11.

На палубі нас вишикували за ростом у дві шеренги: нижчі – у першій, вищі – у другій. Наше місце посадки – 5а.

 

Наше місце посадки на рятівні човни

Наше місце посадки на рятівні човни.

 

Показали човни, в які одночасно сідають 50 людей, де є запас їжі, води та медикаментів.

 

рятівний човен2

 

Та 150 плотів, які, контактуючи з водою, самі розвертаються і мають дах.

 

інструкція до плота

 

Друзі!

 

Відкрию страшну таємницю – через клаустрофобію я не їздила в ліфтах!

І навіть на найвищі поверхи йшла пішки, а донизу – тим паче, зберігаючи свою нервову систему!

А тут нам треба було прожити 8 діб у замкненому просторі в повній світловій і часовій дезорієнтації!

І ось після того, як мої друзі 35 разів пожартували, що наша каюта не має вікна, і ми взагалі не повинні боятися, якщо корабель почне йти на дно або перевернеться,

 

ми все одно не будемо знати, де верх, а де низ!

Наша каюта - завжди місце збору і спілкування! Хоч і без вікна!

Наша каюта – завжди місце збору і спілкування! Хоч і без вікна!

 

Я остаточно розслабилася і почала отримувати задоволення.

 

Аналізуючи свій досвід, я згадувала безліч менеджерів,

які продають по телефону.

 

Їхні страхи:

  • клієнт не захоче навіть слухати;
  • відмовить і взагалі “пошле”;
  • все одно ніхто не купить;
  • цим людям не потрібний мій продукт;
  • як можна наполягати, коли тобі чітко сказали “ні”.

Цей список можна ще продовжувати…

 

Щоб перестати чогось боятися, – а це щось все одно потрібно зробити, –

мої океансько-круїзні висновки:

 

1. Бути підготовленим, володіти інформацією про можливі сценарії розвитку подій: що і як робити, а головне – чого точно не робити, куди йти, до кого звертатися, що говорити і кому.

2. Не жаліти себе, що вам, біднесенькому, треба вийти з зони комфорту і робити те, що не зовсім приємно.

3. Не вважати всіх навколо ворогами, які не розуміють вашої тонкої душевної організації, коли вам треба зробити та пережити ТАКЕ!

4. Постаратись сприйняти з гумором ситуацію і вміти посміятися над собою, якщо навіть щось відразу і не вдається.

5. Допомогти іншим, які почуваються ще складніше, ніж ви. Тоді ви зрозумієте, що цілком володієте ресурсами справитися із ситуацією і навіть стати прикладом для людей.

А головне – не нити, не відкладати щось на завтра або понеділок,

а подобається/не подобається – ВЗЯТИ І ЗРОБИТИ!

Тільки завдяки новому досвіду, новим перемогам над собою можна досягти нових результатів, таких як збільшення продажів по телефону, вдалих ділових дзвінків незнайомим людям або здійснити подорож океаном до берегів Південної Америки!

Ви погоджуєтеся?

Поділіться у коментарях!